Історія
Історія Каса Міла: Гауді, родина Міла та будинок, з якого сміялася Барселона
Хто оплатив Ла-Педреру, як її будували між 1906 і 1912 роками, чому місто сміялося з неї і як вона стала об'єктом Світової спадщини.
Забронювати мій вечір ↗Швидка відповідь
Так, історія Casa Milà заслуговує на десять хвилин читання передусім, адже вступні розповіді гіда сприймаються краще, коли ви вже знаєте імена. Пере Міла та Розер Сеґімон замовили цей будинок, Антоні Ґауді звів його між 1906 і 1912 роками, Барселона глузувала з нього, називаючи «каменоломнею», а 1984 року його внесли до списку ЮНЕСКО. Люди досі в ньому живуть.
Casa Milà у шести датах
| Рік | Що сталося | Джерело |
|---|---|---|
| 1906 | Плани представлено міській раді | Ділянка Ла Педрери |
| 1909 | Визнано пам'яткою монументального характеру | Ділянка Ла Педрери |
| 1912 | Гауді засвідчує завершення робіт | Ділянка Ла Педрери |
| 1984 | Внесено до Світової спадщини | ЮНЕСКО; сайт Каса-Міла (La Pedrera) |
| 1986 | Придбано Caixa Catalunya; розпочато реставрацію | Сайт La Pedrera |
| 1996 | Усю будівлю відреставровано та відкрито | Сайт La Pedrera |
Статок удови та амбіції забудовника
Вікіпедія простежує історію цього будинку до одного шлюбу. 1905 року Розер Сеґімон, заможна вдова чоловіка, який зробив статки на кавовій плантації в Гватемалі, вийшла заміж за Пере Мілу, забудовника, відомого екстравагантним способом життя. Того ж червня вона придбала будинок із садом під номером 92 на Пасео-де-Грасія. Подружжя попросило Антоні Ґауді звести нову будівлю, де вони жили б на головному поверсі, а решту приміщень здавали в оренду. Старий будинок знесли, тоді як у Каса-Батльо на тій самій авеню Ґауді перебудував уже наявну споруду.
Шість років творення
На власному сайті Ла Педрери проєкт датовано з точністю. Плани було подано до міської ради 2 лютого 1906 року, і роботи розпочалися. 31 жовтня 1912 року Ґауді засвідчив, що роботи завершено і весь будинок готовий до оренди. Той самий сайт називає його останньою цивільною спорудою майстра, спроєктованою в пору його професійного розквіту. Вікіпедія називає її останньою приватною резиденцією, яку він спроєктував. Першими орендарями, як зазначає сайт будівлі, були друзі та знайомі власників, серед них — власник автомобільної компанії, консул Аргентини та єгипетський принц.
Кар'єр і карикатуристи
Назва La Pedrera, тобто «кам'яний кар'єр», не була компліментом. Вікіпедія зазначає, що її придумали городяни, яким не сподобався вигляд будівлі, а сатиричні журнали зробили з будинку та його власника постійний жарт. У влади були свої претензії: будівля перевищувала дозволені норми, і над горищем та дахом нависла загроза знесення. Сайт самої La Pedrera фіксує, чим це закінчилося. 28 грудня 1909 року комісія Ешампле міської ради постановила, що будівля має монументальний характер і не зобов'язана суворо дотримуватися муніципальних норм. Було сплачено компенсацію, і дах залишився на місці.
Гауді та його замовники сваряться
Стосунки між архітектором і власниками зіпсувалися. Вікіпедія розповідає, що Сеґімон скаржилася, ніби їй немає жодної рівної стіни, щоб поставити піаніно, на що Гауді, за переказами, відповів, що їй варто грати на скрипці; суперечка щодо його гонорару дійшла до суду, і Гауді виграв її 1916 року, а гроші віддав на благодійність. Після його смерті 1926 року, як зазначає сайт самої La Pedrera, Сеґімон наказала прибрати частину оздоблення у своїй квартирі, зокрема підвісні стелі, і запросила іншого декоратора. Пере Міла помер 1940 року. 1946 року Сеґімон продала будівлю, хоч і жила на головному поверсі до своєї смерті 1964 року.
Занедбаність, а потім порятунок
До 1970-х будинок опинився в скруті. Сайт самої будівлі фіксує, що 1971 року з першого поверху впав великий шматок каменю, а 1976 року частина гаражу стала торговою галереєю. Визнання прийшло поряд із занепадом: 1969 року Іспанія оголосила будинок історико-художньою пам'яткою, а 2 листопада 1984 року ЮНЕСКО внесла його до Списку світової спадщини разом із Park Güell і Palau Güell. У грудні 1986 року ощадний банк Caixa Catalunya купив будівлю і розпочав реставрацію. Роботи над усією будівлею завершилися в червні 1996 року, коли вона відкрилася для публіки як культурний центр.
Хто керує нею тепер і хто досі тут живе
Сьогодні будівля належить Fundació Catalunya La Pedrera, заснованій 2013 року, і ЮНЕСКО також називає її власником. Сайт фундації описує її як приватну й незалежну, що спрямовує зароблене від своєї діяльності на соціальні, екологічні, освітні та культурні проєкти, і зазначає, що будівлю відвідали понад 29 мільйонів людей. Там також ідеться, що будинок зберігає свою первісну функцію орендного житла поряд з офісами, крамницями та екскурсіями. Вікіпедія повідомляє, що станом на 2026 рік письменниця Ана Віладоміу є єдиною мешканкою будівлі. Тож нічна екскурсія веде вас крізь пам'ятку, яка досі, хоч і невеликою мірою, залишається чиїмось домом.
Поширені запитання
Чому Casa Milà називають La Pedrera?
La Pedrera означає «кам'яний кар'єр». Вікіпедія зазначає, що ця назва виникла як прізвисько від городян, яким не сподобався грубуватий вигляд будівлі.
Коли збудували Casa Milà?
Між 1906 і 1912 роками. Плани надійшли до міської ради 2 лютого 1906 року, а Гауді засвідчив завершення робіт 31 жовтня 1912 року, за даними сайту самої будівлі.
Джерела